Без чого не можна уявити сьогодні жодну квартиру чи офіс? Звичайно ж, без меблів. Сучасний ринок пропонує тисячі найменувань найрізноманітніших меблів і, якщо кілька років тому українські виробники не могли на рівних конкурувати з іноземними, то зараз ситуація повністю змінилась. В Україні з’явилась велика кількість підприємств, продукція яких є конкурентоспроможною і не поступається імпортній ані за дизайном, ані за якістю.

Без чого не можна уявити сьогодні жодну квартиру чи офіс? Звичайно ж, без меблів. Сучасний ринок пропонує тисячі найменувань найрізноманітніших меблів і, якщо кілька років тому українські виробники не могли на рівних конкурувати з іноземними, то зараз ситуація повністю змінилась. В Україні з’явилась велика кількість підприємств, продукція яких є конкурентоспроможною і не поступається імпортній ані за дизайном, ані за якістю.

Здолаємо чи не здолаємо? Здолаємо!

Обсяг виробництва меблів у нас із кожним роком зростає. Так, у 2005 р. в Україні було виготовлено меблів на суму 2 423 млн грн, тоді як у 2004 р. цей показник становив лише 1 748 млн грн, а в 2003 р. був удвічі меншим. За підрахунками операторів меблевого ринку, темпи його приросту в 2006 р. становитимуть 17%, тобто 1 400 млн у.о. Поступово зникає стереотип щодо значних переваг імпортних меблів над вітчизняними. Завдяки цьому представники українського ринку витіснили продукцію меблевиків з-за кордону на рівень 10-20% від загального обсягу реалізації.

Загалом експерти не прогнозують оптимістичного майбутнього для іноземного товару на українському ринку, адже митні ставки на імпорт (до 30%), складність у транспортуванні на тлі зростаючої потужності нашого виробника стають значно помітнішими.Поза тим, меблярі-імпортери, які ще функціонують на ринку України, за останні два роки реалізували продукції на суму близько мільярда гривень. Проте посилення умов конкуренції, а також поступове насичення ринку, що стимулює зниження цін та підвищення якості продукту українського виробника, сприяє помірному зростанню попиту на наші меблі на ринках Росії та країн СНД. Експорт українських меблів у 2005 р. становив 914 млн грн і зріс із 2004 р. на 27,5%, а порівняно з 2003 р. – трохи більше ніж на 100%.

Істотною перешкодою у розвитку українського ринку меблів є виробники з південно-азійського регіону. Ринок України заполонили меблі з Китаю, Малайзії і В’єтнаму, які зазвичай ввозяться до нас нелегально, що загострює ситуацію в сегменті дешевої вітчизняної продукції та витісняє внутрішніх кустарників, адже за них не сплачується не тільки мито, а й ПДВ. Таким чином, ці меблі дешевші від вітчизняних.Саме з такою метою уряд запровадив додаткове антидемпінгове мито (15%) до вже чинних ставок на імпорт ДСП із Польщі (25%) та Словаччини (15%). Таке подорожчання ДСП на 20-25% призвело до зростання вартості меблів у середньому на 15%, оскільки ДСП у структурі собівартості, зокрема, корпусних меблів становить 70%. Меблевики, які після запровадження додаткового мита на польську і словацьку ДСП, змушені переорієнтуватись на постачальників з інших країн, також повинні змінювати власні цінові пропозиції. Крім того, внаслідок подовження маршрутів до сировини збільшились також розміри транспортних витрат. Ціни на меблі українських виробників, для виробництва яких постачальниками сировини виступили Австрія, Німеччина чи Угорщина, за оцінками експертів, збільшились (приблизно на 30%) лише завдяки зростанню курсу євро. З цих причин загальногалузеве підвищення цін на меблі, яке почалось ще з листопада 2004 р., за спостереженнями Української асоціації меблевиків, становить 10-20%.

«Дешеві» проблеми та дорогі меблі

Однією з проблем українського виробництва є спроби знизити ціну товару завдяки використанню неякісної сировини. Це призводить до погіршення якості вихідного продукту. В такому випадку дешеві меблі, маючи цінову перевагу перед дорожчими та якіснішими, значно програють останнім за термінами експлуатації продукту. Поза тим, саме сегмент дешевої продукції на меблевому ринку України посідає провідні позиції. Спричинено це також тим, що організація такого виробництва не потребує особливих затрат. Для початку потенційному меблевикові необхідний вільний гараж чи підвал, реєстрація приватного підприємства (вважається, що 25% таких «виробників» працюють в тіні), столярний верстат і матеріали (дошки, оббивну тканину і наповнювач). Та, як правило, дизайн і якість таких меблів залишають бажати кращого. Наприклад, наповнювачем у дешевих меблях є звичайний поролон (іншими словами, пінополіуретан), а для виробництва дорожчих товарів використовують якісний латекс, пружини та інші наповнювачі. Дешеві меблі кустарного виробництва реалізуються переважно на базарах і становлять 80% від усієї продукції на ринку. Також на базарах, щоправда, в спеціалізованих точках продаються меблі за середніми цінами, які часто зустрічаються в салонах дорогої продукції. Саме цей сегмент ринку, вважають експерти, матиме найбільшу перспективу розвитку. Таку продукцію пропонують і українські виробники, і деякі іноземні. Щоправда, вітчизняні вироби більш ніж наполовину складаються з іноземних комплектуючих (тканини, ДСП, МДФ, фурнітури тощо). Для оббивки дешевих диванів використовують спеціальну тканину, переважно китайського чи турецького виробництва, для дорогих – польського чи канадського.Смаки найзаможніших покупців, для яких імідж – важлива складова успіху, намагаються задовольнити салони елітних меблів, які в Україні мають понад десятилітню історію. Такі меблі зазвичай виготовляють із суцільного дерева дорогих порід (вишня, дуб, рожевий і чорний горіх). Модною тенденцією у сучасному високоякісному меблярстві є використання ортопедичних наповнювачів, які, в свою чергу, мають доволі різний склад – пружини, волок, вата, овеча та верблюжа шерсть, латекс, кокосове волокно, пінополіуретан тощо. Такий матрац рівномірно деформується під тиском частин тіла, і хребет людини лишається рівним під час сну. Важливим представницьким елементом сучасних елітних меблів є використання у виробництві ручної роботи (різьблення, орнамент) індивідуального авторського виконання. Переважно продукцію такого рівня імпортують з Іспанії, Італії, Німеччини тощо. Продають за каталогами, а на виконання замовлення витрачається один-два місяці. Заради справедливості слід зауважити, що часом якість меблів, представлених у деяких «елітних» салонах, дещо нижча за пропоновану за них ціну.

Меблі з регіональним характером

Традиційно ринок меблів поділяють на три складові: меблі для дому; меблі для офісу; спеціальні меблі (для обладнання громадських приміщень). Найбільшим попитом користуються вироби для побутового облаштування. На ринку цей сегмент займає 45-50% від реалізації всіх меблів загалом. Швидких обертів набирає ринок офісних меблів (майже 40%), темпи зростання якого у 2006 р. досягають 17%, а меблів для дому – 13%. Спеціальні ж меблі займають порівняно невелику частку, що не перевищує 15% від загального обсягу. На такий самий відсоток прогнозується зростання ринку спеціальних меблів України. Лише у Києві продається 53% усіх меблів. Це зумовлено тим, що в столиці найкраще розвинута сітка салонів, «іміджевих» супермаркетів та магазинів-виставок, а також зосереджена більшість фабрик, продукція яких розповсюджується по всій Україні. Крім цього, в Києві активними є покупці з околиць.На сході України обсяг продажу становить лише 15%, а на заході ще менше – 10%. Така різниця, очевидно, спричинена різною густотою населення, більшою площею східних областей, а також тим, що частина меблів, вироблених у цьому регіоні, експортується в Росію.

У кожному регіоні, як і в кожному сегменті, окремі компанії займають провідні позиції, позаяк, як правило, фірми спеціалізуються на конкретному виді меблів і виготовляються в тому регіоні, де є сировина для них, тобто специфіка виробництва українських меблів має також регіональний характер. Наприклад, із районів, де розвинута хімічна промисловість і металургійна галузь (схід і центр України), виготовляють і ввозять у Галичину комплектуючі і готові вироби, в основі яких використовуються метал і пластмаса, зокрема, офісні стільці. Західний регіон, зі своєю потужною лісовою галуззю, є основним виробником стільців для дому, зроблених традиційно з різних порід деревини. Найбільші меблеві фірми зосереджені здебільшого на сході країни (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Сумська, Харківська області) і в Києві, адже зараз йде тенденція до розвитку виробництва офісних меблів, які потребують пластмаси та металу.