Віддавна вікна з вітражами були прерогативою багатих й успішних. Художній вітраж — це декоративна композиція з кольорового скла чи іншого матеріалу, який пропускає світло.

Вітражі можна розділити на п’ять категорій, залежно від технології їх виготовлення. Контурні або силуетні вітражі збирають зі скляних дисків, які нагадують пляшкові денця, одноколірного, частіше — зеленуватого або безбарвного скла. Диски укладають горизонтальними й вертикальними рядами, проміжки між ними заповнюють шматками скла іншої конфігурації, а весь набір скріплюють свинцевою жилкою.

Візерункові вітражі виготовляють зі шматків прозорого безбарвного скла з фактурною візерунковою поверхнею. Збирання у вигляді візерунку або геометричного орнаменту відбувається за заздалегідь підготовленим малюнком. За допомогою стекол з різною фактурою можна створити дуже привабливі візерунки. У випадку застосування скла з однаковою фактурою, орнамент можна отримати різним розташуванням скляних деталей. У формуванні візерунку важливу роль відіграють контури свинцевого обрамлення, а звідси і розміри окремого скла.

Мозаїчні вітражі збирають з кольорового скла. Вони мають вигляд геометричного, «рослинного» орнаменту або килимового візерунку. Для мозаїчних вітражів нерідко застосовують інкрустацію з готових литих скляних розеток. Цей вид вітражу складніший від попередніх. Крім оволодіння технікою різки скла, гнуття й пайки свинцевих жилок, майстер повинен мати уяву про колір і світло, вміти підбирати скло за кольорами і відтінками, залежно від розташування віконного отвору, призначеного для установки вітражу.

Мальовничі вітражі виготовляють з кольорового скла, розписаного керамічними фарбами, з наступним запіканням окремих деталей. Мальовничі вітражі можуть бути орнаментальними або сюжетними, але переважно існують у вигляді поєднання обох видів. Мальовничі вітражі, розраховані на просвіт, не слід змішувати з непрозорим живописом на склі, виконаним холодним способом олійними фарбами.

Комбіновані створюють шляхом сполучення різних видів вітражів. Для цієї категорії можуть застосовуватись окремі готові деталі, литі скляні розетки, дво-, три- і багатошарове скло, оброблене травленням кислотами або іншими способами.

Гарний вітраж — результат копіткої роботи. Протягом декількох днів, а то й тижнів збирається малюнок вітражу. Поспішність тут недоречна, як і в будь-якому іншому виді творчості. Вітражі виготовляються за «класичною» технологією (окремі шматочки скла збирають на свинцевих, латунних профілях), або за технологією «Тіффані» (усі модулі по черзі обертають мідною фольгою, розкладають наче мозаїку й згуртовують у єдине полотно). Такі технології, на жаль, досить складні для домашнього виготовлення, проте існують й інші, доступніші техніки виготовлення псевдовітражів.

Перший метод базується на використанні розчинних кольорових тканин, скажімо, ацетатного шовку, який легко розчиняється ацетоном і нітролаками. Спочатку вирізають шматочки тонкої тканини необхідної конфігурації й кольору відповідно до малюнку майбутнього вітража. Потім покривають скло тонким шаром прозорого нітролаку і просушують. Нітролак наносять на окремі зони і приклеюють на них шматки-заготовки. Приклеювання має бути максимально точним, оскільки тканина практично одразу починає розчинятись, і її неможливо пересувати. Приклеївши шматок на відведене для нього місце, змащують його зверху нітролаком і переходять до наступного. Заповнивши елементами вітража усе скло, наносять ще один шар нітролаку, а зверху — кілька шарів паркетного. Наступним етапом є виготовлення псевдорами. Для цього епоксидну смолу змішують з затверджувачем у співвідношенні 1:8~10. Отриману масу змішують з тальком й алюмінієвою або бронзовою пудрою до моменту, коли суміш набуде металевого блиску, і не буде розтікатись по склу. Після цього отриману масу заправляють у кондитерський шприц і рівним валиком вичавлюють по обрисах вітража.

Інший, найпоширеніший спосіб виготовлення псевдовітражів, — це вітраж з битого скла й силікатного клею. Спочатку заготовлюють кольорове скло потрібного розміру. Розроблений у натуральну величину ескіз прикріплюють зі зворотнього боку до скла. Знежирюють поверхню нашатирним спиртом і наносять контурний малюнок темним маркером або фарбою. Покривають скло шаром силікатного клею (рідкого скла) і викладають мозаїку з кольорових уламків скла відповідно до малюнка. Через 4-6 годин поверхню вітража заливають суцільним шаром клею так, щоб він покривав усі виступаючі уламки. Крім силікатного клею використовують епоксидний клей або поліефірну смолу.

Вітраж можна виконати із суцільних кольорового скла. Спочатку готують ескіз і прикріплюють його знову ж таки зі зворотнього боку прозорого скла, як у попередніх випадках. Вирізають з цілого кольорового скла ділянки малюнка необхідної конфігурації. На прозорому склі-основі роблять «сухий» набір вітража. Простір між шматочками кольорового скла заливають розчином, який складається з однієї частини цементу, трьох частин піску та однієї частини клею (типу ПВА). Перед заливанням краї кольорового скла у місцях з’єднання із силікатним склом ретельно змазують розчином за допомогою дерев’яної палички. Після підсихання відбувається основна заливка.

Іноді дуже складно знайти скло потрібного кольору. Однак вихід є завжди — безбарвне скло, наприклад, можна пофарбувати цапон-лаком. Як барвники застосовують й анілінові фарби: жовта — аурамін, риванол; синя — метиленова синя; червона — родамін. Аби покриття було рівномірним, поверхню скла обливають лаком, даючи надлишку стекти. Якщо скло піддається сильному сонячному впливу, краще використати для фарбування скла гліфталієвий лак — штучна смола (гліфталій) і анілінова фарба потрібного кольору у винному спирті.

Користуючись цими порадами, можна в домашніх умовах виготовити ексклюзивне вікно, доторкнувшись до таїнства виготовлення вітражів. А гості будинку з достоїнством оцінять його новий неординарний стиль.