Серед здобутків української культури українців гідне місце займають образотворче мистецтво, музика, театр і кіно.

Образотворче мистецтво на території сучасної України відомо з часів первісно-общинного ладу (схематичні жіночі статуетки з бивнів мамонта - періоду верхнього палеоліту, петрогліфи і зображення на керамічному посуді трипільської культури та ін.) Великий вплив на формування художньої культури на сучасній території України зробило мистецтво античних держав Північного Причорномор'я (6 ст.до н.е. - 4 століття н.е.)

В період Київської Русі високого розвитку досягають архітектура і монументальний живопис (мозаїка і фрески Софійського собору, Михайлівського золотоверхого монастиря в Києві, Спаського собору в Чернігові та ін.)

У ХІV-ХV ст. з формуванням української народності створюється самобутня культура. В 15-17 ст. виникають нові жанри в образотворчому мистецтві України - портрет, пейзаж, історична, побутова картина. Поряд з настінними розписами на релігійну тематику та іконами проявляється жанр батального живопису, в якому знаходять місце ідеї визвольної боротьби українського народу проти соціального гніту та іноземних загарбників. З появою друкарства починається розвиток гравюри (друкарні у Львові, Острозі, Києві, Чернігові, Почаєві та ін.) Пануючим вибором в ХVI-ХVII ст. були місцеві варіанти ренесансу і бароко.

В кінці ХVI ​​- початку XIX ст. образотворче мистецтво на Україні розвивається у напрямі класицизму, потім романтизму, Багато вихідців з України, згодом відомі художники, пройшли навчання в петербурзькій Академії мистецтв (А.П. Лосенко, К.І. Головачевський, І.П.Мартос, Д.Г. Левицький, В. Л. Боровиковський, А.І. Куінцжі). Цю ж Академію закінчив Т.Г. Шевченко - засновник критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві.

В кінці XIX - початку XX ст. отримує подальший розвиток портретний, жанровий і пейзажний живопис. Національною самобутністю, вірністю принципам народного реалізму відрізняються полотна українських художників цього періоду - К.А.Трутовського, Н.К.Пімоненко, А.А.Мурашко, С.І.Васильківського, І.І.Труша, А.Х.Новаківского і інших.

Велику роль у зміцненні творчих зв'язків українських та російських художників зіграв уродженець Україні великий російський художник И.Е.Репин. Багато його роботи, зокрема знамениті "Запорожці", як і полотна О.Куїнджі, І.Айвазовського, І.Крамського, Н.Ківшенко, А.Ярошенко, братів Маковських та інших російських художників, присвячені Україні.

Великого розвитку в Україні досягло декоративно-прикладне мистецтво. Поряд з традиційними видами декоративно-прикладного мистецтва (художній розпис, вишивка, килимарство, декоративне ткацтво, різьблення по дереву, металу, кістки, плетіння з лози, декоративна кераміка та ін.) виникли нові його види: монументальна декоративна скульптура (в Закарпатті), підлаковий розпис (с.Петріковка. Дніпропетровській обл.), розпис на порцеляні, декоративний живопис. У ряді районів України на основі місцевих народних традицій створені художньо-промислові об'єднання: ткацтва - в Кролевці Сумської обл., Декоративної кераміки - в Опішні Полтавської обл., Вишивки - в Решетилівці Полтавської обл., Декоративного розпису - в Петриківці Дніпропетровської обл. тощо.

Професійна музика на сучасній території України виникла на основі народної музики східно-слов'янських племен. Деякі пісні "А ми просо сіяли, сіяли", "Ой, весна, весна та весняночка" вважаються пам'ятками музичної культури давньоруської держави. Висока художня майстерність простежується вже в церковній музиці як одноголосної ("Ірмологіон"), так і особливо багатоголосої ("партесний" спів). У ХVII ст. з'являються перші кріпосні капели і кріпосні оркестри, оперні та балетні трупи. Найбільш відомі серед українських композиторів того часу М, С. Березовський, А.Д.Ведель і Д.С.Бортнянський. Наприкінці ХVI - початку XIX ст. з'являються перші симфонічні твори ("Українська симфонія" та симфонія соль-мінор з "козачком" невідомих авторів), пісні-романси. У 1862 р. з'являється перша українська опера "Запорожець за Дунаєм" С.С.Гулака-Артемовського. Основоположником української музичної класики вважається М.В.Лисенко, автор ряду опер, романсів, пісень, інструментальних творів. На українські теми писали російські композитори-класики М. І. Глінки, П. І. Чайковський, М. П. Мусоргський, Б.А.Римський-Корсаков та інші.

У 1809 р. в Одесі було відкрито перший постійний оперний театр. Потім такі театри з'явилися в Києві та Харкові. У другій половині XIX ст. відкривається ряд музичних шкіл, що сприяло розвиток музичної освіти в Україні.

Українське театральне мистецтво своїми коренями також сходить до поетичної творчості східнослов'янських племен, їх обрядів та ігор, які виникли на основі трудової діяльності, а пізніше - до мистецтва бродячих акторів-скоморохів, відомих з часів Давньоруської держави.

В 17-18 ст. виникає шкільний театр, розквіт якого пов'язаний з Київською академією, в стінах якої були поставлені і показані драматичні твори Ф.Прокоповича та інших драматургів. З другої половини 17 ст. відомі вистави народного лялькового театру - вертепу, який сприяв помітному розвитку українського народного комедійного театру.

У першій половині XIX ст. на Україну починають функціонувати професійні театри (у Харкові, Києві, Львові, Полтаві, Одесі та інших містах); в репертуарі яких, поряд з п'єсами російською, а в західноукраїнських областях на польській мовах, з'являються п'єси І.П.Котляревского, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка та інших українських драматургів, що поклали початок українському національному професійному театру, виникнення якого пов'язують з постановкою у 1819 р. вистави "Наталка-Полтавка" І.П. Котляревського.

Розвиток українського класичного театру другій половині XIX - початку XX ст. нерозривно пов'язаний з іменами видатних українських акторів і режисерів М.Кропивницького, М.Старицького, Я.Карпенко-Карого, Я.Заньковецької, М.Садовського, П.Саксаганського, про які К.Станіславський писав як про "блискучої плеяди майстрів", чиї імена вписані "золотими буквами в скрижалі світового мистецтва".

Народження кіномистецтва в Україні відноситься до 90-х років XIX ст., Коли були зняті перші хронікальні фільми. В кінці 1920-х років, в період німого кіно, був створивши ряд стрічок, які увійшли в історію українського кіно, зокрема фільм О.П.Довженка "Звенигора" (1928 р.).

Кращі фільми українського кінематографу ("Земля", "Арсенал", "Богдан Хмельницький", "Веселка", "Поема про море", "Надзвичайна подія", "кожен", "Іванна", "Весна на Зарічній вулиці" тощо, відомі радянському і зарубіжному глядачеві. Великого розвитку досягло українське хронікально-документальне і науково-популярне кіно ("До таємниць довголіття", "Мова тварин" тощо).

Українські внесли помітний вклад у розвиток вітчизняної та світової науки, розробку найважливіших напрямів науки і техніки. У 1931 р. у Харківському фізико-технічному інституті були досліджені важливі ядерні реакції, процеси поділу ядра, а в 1935-1936 рр.. в Харкові побудовано перший в СРСР прискорювач елементарних частинок на 2,5 млн. електрон-вольт.

Український інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона - провідний інститут з питань зварювання металів. Його робота також отримала світове визнання.

Українськими вченими під керівництвом академіка С.А. Лебедєва вперше у Радянському Союзі створена електронно-обчислювальна машина.

Імена вчених мікробіолога Л.К.Заболотного, геохіміка B.І. Вернадського, фізіолога А.А. Богомольця, історика Д.І. Багалія, сходознавця А.Е.Кримского, вченого в галузі електрозварювання і мостобудування Є.О.Патона, хірурга Н.К.Амосова, металурга і конструктора електрозварювальної апаратури Б.Є.Патона, авіаконструктора О.К.Антонова та інших загальновідомі. Великі заслуги українських учених у дослідженні космосу і створення перших космічних кораблів.