Японські сади виглядають привабливими впродовж усього року — на відміну від англійських міксбордерів, які яскраво квітнуть у літні місяці, але зникають із саду пізно восени. В японських садах використовують багато вічнозелених рослин; такі сади створюються для того щоб заспокоювати й умиротворяти, а не збуджувати наше сприйняття. Вони гарні на невеликих просторах і можуть бути дуже прості у догляді. В основі філософії японського садівництва лежить відтворення природного ландшафту Японії в мініатюрі (зазвичай, у вигляді гірського пейзажу з водоспадами і струмками). «Погляд на природу з боку» саме і робить цей стиль садового мистецтва таким, яким він з’являється перед нами зараз. Звичайно, говорячи про японський сад, ми відразу уявляємо собі камені і воду. Схоже, людям дійсно подобається використовувати ці елементи в садовому дизайні.

Філософія японського саду

Існує безліч рослин, властивих не тільки природі Азії, але й Україні, що можуть використовуватися в японських садах. Можна спробувати створити на своїй ділянці такий сад, керуючись основними внутрішніми принципами, які має зрозуміти кожний, хто хоче відчути дух японського саду. Основним поняттям тут слід визнати: «Природа — це ідеал, до якого ми повинні прагнути». Можна ідеалізувати природу, виражати її через символи, але не вдасться створити те, чого ніколи не зустрінеш у природі.

Наприклад, неможливо знайти в дикій природі квадратний ставок, відтак, не варто створювати його й у своєму саду. Важливою умовою є баланс, чи «сумі». Нам завжди хочеться мати більше на маленькому просторі. Але якщо скеля виглядає гармонійно на березі безкрайнього моря, то ж як вона виглядатиме на шести сотках землі?

Камінь може уособлювати собою цілу гору, ставок стане гірським озером. Маленький простір, засипаний піском, стане безмежним океаном. Поза сумнівом, фраза «менше — краще» уперше пролунала з вуст майстра садового мистецтва. Слід відмовитись від розмаїтості. Повторення окремих елементів у різних частинах саду створює почуття цілісності, що особливо важливо для малих просторів.

Палітра кольору має бути обмеженою, причому відтінки зеленого повинні домінувати протягом усього року. Цей стиль більшого значення додає формі, аніж достатку і розкоші. Спалахи яскравих квітів і ягід у саду можуть застосовуватись лише для того щоб підкреслити перебіг часу, зміну пір року.

Сад потрібно спланувати так, аби він виглядав привабливим за будь-якої пори року. Вічнозелені кущі є основою японських садів; чимало з них, крім цього, дарують нам незрівнянне сезонне цвітіння. Деякі види багаторічних квітів, як-от: іриси чи морозник, привабливі впродовж усього сезону завдяки формі свого листя. Таку трав’янисту рослину, як папороть краще розмістити в ущелинах каменів, аби сховати порожні неохайні місця, які залишаються на місці листя, що восени відмирає.

Перше, що помічає європеєць, споглядаючи японський сад, — це … «порожнеча», яка є ключовим елементом японського садового мистецтва.

Порожній простір, або «ма» визначає і підкреслює деталі довкола нього, і навпаки предмети, які оточують його, визначають власне простір. Важливими у філософії японського саду є й поняття «вабі» і «сабі». Як і більшість слів японської мови, ці слова не мають точного перекладу українською. «Вабі» може бути визначене як щось «єдине у своєму роді», чи дух чого-небудь. «Сабі» визначає час чи ідеальний образ чого-небудь. Бетонний ліхтарик може бути свого роду єдиним, але він не відповідає ідеальному образу цього елемента японського саду. Камінь може бути старим і покритим мохом, але якщо це усього лише кругляк, у нього немає «вабі».

Камені в японському саду

Камені є «кістяком» японського саду. Якщо їх правильно розмістити у саду, все інше вишикується саме собою. Основними каменями в японському саду є високий вертикальний, низький вертикальний, вигнутий, похилий і горизонтальний камені. Зазвичай, ці камені розміщують тріадами. Два схожих камені (наприклад, два вертикальних) можуть розміщуватись по сусідству, ніби чоловік і жінка, але, як правило, в композиції використовують три, п’ять чи сім каменів.

Японці радять уникати використання таких трьох видів каменів: «хворі» камені (деформований верх), «мертві» камені (камені, покладені горизонтально, подібно тілу померлої людини), а також камені, які дисонують із усіма іншими каменями саду. У композиції повинен бути тільки один камінь з кожної групи основних каменів (композиція може доповнюватись невеликими каменями, які не несуть великого значеннєвого навантаження). З каменів можна викласти скульптуру, доріжку або місток.

Скажімо, доріжка з каменів має розміщуватись на 2-6 см вище від рівня землі. Їх можна встановлювати по прямій лінії — один для лівої ноги, інший для правої чи групами по кілька штук.

Стежини в саду символізують подорож по життю, тому кожен камінь тут може мати особливе значення. Широкий камінь поперек стежини закликає нас поставити на нього обидві ноги і зупинитись, озирнувшись навколо.

Правильно створений японський сад викликає відчуття старовини і вічності. Ніщо не зможе так «зістарити» камінь, як мох. У вологому кліматі мох селиться на каменях поступово. Проте цей процес можна прискорити, дбайливо перенісши мох з лісу. Слід постійно зволожувати пересаджений мох, поки він повністю не приживеться на каменях.

Водойми

Японія — острівна держава, тому не дивно, що вода є обов’язковим елементом будь-якого саду. Вода в японських садах використовується лише у формі природних водойм. Це може бути ставок, струмок чи водоспад, але у жодному випадку не фонтан. Вода привносить у сад новий вимір, м’яко поглинаючи небажані звуки і залучаючи живу природу.

Якщо створення водойм недоцільне, сухий струмок може символізувати воду. Сухі струмки створюють із гравію і гладких каменів. З погляду дизайну, такий струмок несе в собі те саме значеннєве навантаження, що й вода — не тільки створити контраст по сусідству зі зростаючими по берегах рослинами, але підкорити ландшафт єдиному лейтмотиву, дозволяючи використовувати рослини, які у природних умовах ростуть біля води. Сухий струмок може створювати відчуття, що вода в ньому щойно висохнула, і випадковий дощ знову поверне його до життя. Більше турбот, ніж сухий струмок, додасть створення моря з гравію. Виконаний на гравії малюнок немов би імітує маленькі хвилі і завихрення води навколо каменів.

Використання води має дуже глибокий зміст у японських садах. Споглядання і звук її безупинного потоку нагадують нам про швидкоплинність часу. Часто водойми перетинаються мостами. Як і стежини, мости позначають подорож. У японській мові слово, що означає «міст», значить ще і «край». Мости символізують перехід від одного світу до іншого — невід’ємна тема всього японського мистецтва.

Наповнення японського саду

Хоча рослини відіграють другорядну після каменів роль у японському саду, вони все-таки є його невід’ємною частиною. Якщо камені символізують собою незмінність і сталість, то дерева, чагарники і квіти допомагають побачити сезонні зміни.

Вважається високопрофесійним прийомом включити в дизайн саду гору, яка знаходиться на відстані, обрамувавши її елементами садового дизайну і рослинами саду. Здавалося б, такий прийом вступає у суперечність з принципом закритості, але це ще одне нагадування нам про взаємозв’язок усього в цьому світі.

Японський сад — це дуже тонка і суперечлива філософія. Правило тут зводиться у ранг догми і відразу ж валиться іншим правилом, даючи нам зрозуміти, що ніколи не можна сліпо і бездумно слідувати встановленим зразкам.