Гіпс — природний камінь, який утворився у результаті випаровування стародавнього океану 110-200 млн. років тому. Ця порода осадового походження існує в природі у кількох різновидах. Знаний ще єгиптянами і греками, він використовувався як будівельний та оздоблювальний матеріал.

На українському ринку гіпсокартон пропонують мало не усі компанії, що займаються будівництвом чи реалізацією матеріалів. Основні бренди, які представлені на ринку, це Knauf, Rigips, Lafarge, Norgips. В Україні також є деякі виробничі потужності з виготовлення гіпсокартонних систем. Отже, конкуренція сприяє створенню позитивної цінової політики для споживача. Ціна на гіпсокартон залежить від його властивостей. Найдорожчими є гнучкі гіпсокартонні плити, за ними йдуть вологостійкі — у 2–3 рази дешевші. Найдоступнішими є звичайні гіпсокартонні плити вартістю 25-35 грн.

Гіпсокартонні плити застосовують для спорудження: перегородок (звичайних, звуко- та шумоізоляційних, вологостійких, вогнестійких, гібридних); фальшстін (облицювання існуючих стін, приставних конструкцій); підвісних стель (звичайних, акустичних, теплоізоляційних); інженерних коробів (комунікаційних шахт) та підлог.

Гіпсокартон добре вписався у побут людини, передусім, завдяки фізичним та гігієнічним властивостям основного компонента — гіпсу. Це екологічно чистий матеріал, що не містить токсичних домішок. Гіпс має гарні характеристики із звукопоглинання, вогнестійкий, та має кислотність, близьку до кислотності шкіри людини. Гіпсокартонні листи поглинають надлишок вологи, та віддають її у надто сухому приміщенні. Матеріал дуже зручний у роботі. Крім цього, конструкції з гіпсокартонних листів у 3–4 рази легші за інші матеріали.

Габарити сучасних гіпсокартонних листів можуть бути досить різними — пристосованими під потреби монтажу. Основна товщина варіюються від 6,5 до 16 мм, довжина буває від 2 до 4 метрів, ширина 600 і 1200 мм (за технічними даними фірми KNAUF). Вага 1 м2 — близько 8,5-10 кг.

Для монтажу гіпсокартонних листів використовують переважно алюмінієвий або стальний оцинкований каркас зі спеціальними профілями (направляючий, стієчний, облицювальний). Кріплення плит до каркасу здійснюється за допомогою самонарізів.

Левову частку конструкцій у жилих та громадських будинках складають перегородки з гіпсокартону. Застосовують різні типи таких конструкцій залежно від покладених на них функцій та потреб замовника. Якщо вимагається лише розмежування приміщень, застосовуються конструкції товщиною 80–100 мм з повітряним прошарком всередині. Така перегородка є достатньо міцною, проте для уникнення ефекту «барабану» всередину закладається мінеральна вата — це поліпшує звукоізоляцію конструкції. За висоти перегородки більше 3 м застосовується більш товста конструкція (12 мм і більше). У випадку, коли замовник вимагає забезпечити додаткову звукоізоляцію між приміщеннями, можливе використання конструкції з обшивкою двома листами гіпсокартону.

Для влаштування перегородок чи фальшстін у приміщеннях з підвищеним вмістом вологи застосовують вологостійкий «зелений» лист. Застосовують його у санвузлах, ванних кімнатах, кухнях, басейнах тощо. Додаткова функція таких листів — бактерицидна. Необхідною умовою використання цих листів є влаштування витяжної вентиляції приміщення, а також захист лицевої поверхні гіпсокартонного листа водостійкими грунтівками, фарбами, керамічною плиткою чи листами полівінілхлориду. Все залежить від смаку замовника і функцій приміщення.

Друге головне призначення гіпсокартонних систем — це влаштування підвісних стель, естетичну роль яких важко переоцінити. Виконуються вони у довільній конфігурації, тому надають приміщенню неповторних ознак. Ця технологія здатна замінити традиційне шпаклювання і вирівнювання плит перекриття. Монтувати гіпсокартонної системи на стелю не складніше від перегородок, тому це додатковий плюс у виборі такого рішення. За допомогою гіпсокартону можна організувати у кімнаті вбудоване світло за рахунок того, що підвісна система віддалена від плити перекриття на 8-12 сантиметрів. Конструктивно використовують ті ж самі профілі, що й для перегородок. Гнучкість профілів і спеціальні прийоми роботи з гіпсокартонним листом (або застосування гнучкого г/к листа) дозволяють зробити стелю кількарівневою з криволінійними контурами.

За своїми властивостями стеля може бути декоративною, звукоізоляційною, шумоізоляційною, акустичною, теплоізоляційною. Власне до декоративної стелі додаткових заходів не вживається (не утеплюється, розташовується на звичайному каркасі із звичайного листа). За необхідності із замовником погоджується потреба в акустичній комфортності приміщення. Стеля, виконана із спеціальних плит, здатна підтримувати тишу в приміщенні, поглинаючи зайві звуки. Таким чином, зменшуючи так званий час реверберації, можна позитивно впливати на психологічний стан людини, що є конче важливим чинником концентрації уваги та працездатності. Здебільшого такі стелі застосовують в офісних приміщеннях і залах зібрань.

Акустичні стелі знайшли своє застосування у театрах, кінотеатрах і залах зібрань. Завдяки такій стелі можна додатково сфокусувати звук для кращого сприйняття його як акторами на сцені, так і глядачами у залі. Виконується така стеля спеціальної форми. Власне ця форма є предметом складного розрахунку архітекторів.

Кожне приміщення потребує свого інженерного забезпечення, як-от: розведення електричних дротів, слабострумних мереж, вентиляції, опалення. Усе це можна приховати у стелю з гіпсокартону. Влаштування освітлення у підвісній гіпсокартонній стелі — це окрема і дуже широка тема. Але якщо коротко, то головною перевагою такої конструкції є можливість приховати світильники у товщину стелі. Тому поверхня світильника (переважно точкового) знаходиться на одному рівні з поверхнею стелі. Загалом така стеля дозволяє створити різний тип освітлення. Проте потрібно пам’ятати, що кріплення важких світильників не слід здійснювати до каркаса гіпсокартону.

Слід звернути увагу й на дизайнерські можливості гіпсокартону. Виявляється, що дивовижні форми стель та стін досить просто зробити, використовуючи вигнуті та ламані листи гіпсокартону. Процес вигинання такого листа базується на властивості гіпсу ставати пластичним у вологому стані. Власне тоді йому можна надати необхідної форми і закріпити на каркасі. При висиханні матеріал відновлює твердість.

Для виготовлення криволінійних елементів із малим радіусом (100-400 мм) застосовують інший спосіб, коли на тильному боці робиться серія паралельних надрізів, а заготовка кріпиться на шаблон із наступним шпаклюванням лицевого боку. Після цього елемент кріпиться на каркас стелі чи стіни. У такий спосіб можливе виготовлення арок, склепінь, куполів, вигинів на стелі тощо.

Підсумовуючи, можна констатувати, що гіпсокартонні конструкції стали невід’ємним елементом сучасного будівництва і ремонту приміщень. Їх застосування дозволяє легко перепланувати як квартиру, так і організувати офісні приміщення. Також слід виділити приміщення, до яких висуваються спеціальні вимоги, як-от: утеплення, звуко- та шумоізоляція, вогненебезпека. Усе це може забезпечити цей матеріал з досить невеликою ціною. Але , передусім, привабливість гіпсокартону полягає у легкості його монтажу та вартості монтажних робіт.