Приріст виробництва лакофарбової продукції у найближчі роки супроводжуватиметься змінами асортименту під впливом екологічних, енергетичних та економічних чинників. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання виробництва і споживання лакофарбових матеріалів (ЛФМ) із зниженим вмістом летких органічних сполук (ЛОС). На заміну традиційним лакам та емалям з високим вмістом ЛОС прийшли більш екологічні ЛФМ: на водній основі, порошкові, матеріали радіаційного тверднення тощо. Крім екологічних чинників, на зміну асортименту лакофарбової продукції впливає й збільшення попиту на високоякісні ЛФМ з підвищеною довговічністю та поліпшеним захисними та декоративними властивостями. Важливою є також вартість ЛФМ.

Для досягнення раціонального балансу економічності, екологічної чистоти і високої якості, виробники змушені відмовлятись від застарілих видів плівкоутворювача (оліфи, нітроцелюлози), натомість використовувати прогресивні синтетичні смоли: силіконові, акрилові, епоксидні, поліуретанові, вінілові, алкідні, фоторполімерні.

Найбільшою популярністю користуються воднодисперсійні лакофарбові матеріали з використанням вказаних синтетичних смол. Перевагою ЛФМ на основі водних дисперсій є низький вміст ЛОС (100–150 г/л, а в перспективі 30–60 г/л), мала токсичність, пожежобезпечність, простота і доступність методів нанесення. Завдяки цим якостям нині частка використання воднодисперсійних матеріалів у будівництві перевищує 70–80%, і це значення невпинно зростає. Покриття на основі сучасних стирол-акрилових, акрилових та силіконових латексів наділені комплексом технологічних та експлуатаційних якостей: високою укривистістю, стійкістю до стирання, атмосферо- та світлостійкістю; реологічні характеристики таких ЛФМ дозволяють наносити їх різними способами. Термін експлуатації ЛФМ на основі стирол-акрилових латексів становить 6–8 років, а силіконових дисперсій — понад 10 років.

Фарби, виготовлені з акрилових в’яжучих, наділені високою міцністю та еластичністю, проте їх ціна є вищою від вартості фарб з акрилових сополімерів — вінілакрилових, стиролакрилових — найбільш поширеної групи матеріалів.

Силікатні фарби виготовлені на основі розчину рідкого скла, змішаного з пігментами. З поверхнями будівельних конструкцій ці фарби утворюють стійкі фізико-хімічні сполуки, стійкі до будь-яких атмосферних проявів. Покриття із силікатних фарб наділені вельми високою повітро- та паропроникністю. Тому термін їх експлуатації може сягати 20 років. Висока паропроникність є тим чинником, який дозволяє з успіхом використовувати силікатні фарби для заволожених стін будинків старої забудови, оскільки покриття із силікатних фарб не перешкоджає випаровуванню надлишку вологи зі стіни. Висока лужність силікатних фарб зумовлює скромний вибір їх кольорів, оскільки вимагає лугостійких пігментів. При використанні силікатних фарб слід особливо ретельно дотримуватись технологічних регламентів, вказівок із техніки безпеки та виробничої санітарії.

Силіконові фарби виготовляють на основі водних дисперсій силіконових смол. Це — передові фарби останнього покоління для фасадних робіт, які поєднують найкращі властивості акрилових і силікатних фарб. Вони паропроникні і газопроникні, проте поверхня їх покриття практично не намокає. Використання силіконових фарб актуальне після свіжих мінеральних тинків (зокрема декоративних), позаяк силіконові фарби пропускають вуглекислий газ, необхідний для їх тверднення. Наділені високою еластичністю (можуть перекривати тріщини до 2 мм), силіконові фарби придатні для будь-яких мінеральних поверхонь, вони сумісні як з мінеральними, так і з акриловими вододисперсіними фарбами. На покриттях з таких фарб не розвиваються мікроорганізми, проте при пофарбуванні залізобетонних конструкцій, особливо тонкостінних, слід пам’ятати, що внаслідок високої паропроникності силіконові фарби не перешкоджають прониканню у конструкцію кисню, який може стати причиною корозії арматури.

Мінеральні водорозчинні фарби виготовляють на основі цементу або гашеного вапна. Цементні фарби утворюють водостійкі паропроникні покриття, і застосовуються для пофарбування бетонних та цегляних поверхонь, які піддаються сильному впливу вологи. Вапняні фарби традиційно застосовуються для покриття будинків старої забудови з вапняним або вапняно-цементним тинком. Термін експлуатації цементних фарб — до 4 років, традиційних вапняних — 2-3 роки. Для захисту архітектурних пам’яток використовують спеціальні вапняні фарби з поліпшеними характеристиками та подовженим терміном експлуатації.