Нові тенденції у розробці планувальної схеми житлових приміщень, а також низький рівень комфорту житла на вторинному ринку призвели до випадків, коли придбана квартира не задовольняє вимоги та смаки її власника. Виникає потреба у збільшенні чи зменшенні кімнатних площ, зміні об’ємнопланувальної структури і, як результат, функції приміщень.

Перепланування приміщень квартири – це комплекс змін, внесених в об’ємно-просторове рішення, планувальну схему та функціональне зонування житлових та нежитлових приміщень квартири. Для цього слід здійснити монтаж та демонтаж ненесучих перегородок, додаткових житлових рівнів, пробивання нових чи закладання існуючих прорізів у несучих стінах та перекриттях, демонтаж старих та встановлення нових комунікацій, сантехнічних приладів, столярних виробів, меблів, а також зміну оздоблення поверхонь стін та підлоги в квартирі.

У житлі квартирного типу найчастіше можна зустріти перепланування двох видів, а саме: перерозподіл об’єму приміщень по горизонталі та вертикалі.

У першому випадку йдеться про зміни, пов’язані з влаштуванням додаткових стінових конструкцій або ж демонтажем існуючих. Одним з найпоширеніших прикладів такого перепланування є використання площ прохідних, комунікаційних зон для збільшення площ житлових кімнат. У такому разі розширюється площа вітальні за рахунок знесення внутрішніх перегородок та приєднання до неї площі коридору. Результатом описаних трансформацій внутрішнього простору є поява прохідної кімнати, що автоматично вилучається з житлової площі квартири. Головною перевагою таких змін є збільшення вітальні та освітлення прохідної зони денним світлом. Можливий і певний дискомфорт, пов’язаний з появою транзитної зони через територію вітальні, проте таке перепланування сприяє формуванню цілісного простору житла. Воно найчастіше виконується в будинках, зведених в останні кілька десятків років.

Протилежним за своєю метою є влаштування комунікаційного, розподільчого вузла – холу – в квартирах з прохідними кімнатами. Такі квартири виділяються великими розмірами приміщень, об’єднаних центральною прохідною частиною. Внаслідок перепланування квартири стають затишнішими, з’являються ізольовані від транзитного руху зони з більшою комфортністю, аніж до перепланування.

Не менш популярним прийомом перепланування квартир є суміщення зон приготування їжі та вітальні з розширенням зони їдальні. Це стало можливим завдяки появі систем вентиляції приміщень, здатних знищувати запахи, які виділяються у процесі приготування їжі. Об’єднання площі кухні та вітальні створює великий спільний простір, який слугує композиційним центром всіх житлових приміщень. Поява єдиного комунікаційного вузла дає можливість розташувати у центрі новоутвореного приміщення великий обідній стіл, який чи не найкраще об’єднує сім’ю.

Поширеним є також перерозподіл площ приміщень. Іншими словами, з одного приміщення виокремлюють дві кімнати. Найчастіше зменшують площу вітальні, господарських приміщень або коридорів з метою збільшення спальні чи кухні-їдальні. Подекуди утворення нового приміщення в квартирі спричинює зменшення освітленості кімнат. Цю проблему іноді можна вирішити, влаштувавши додатковий віконний проріз, проте таке рішення можливе тільки за умови, що нове вікно не порушить цілісність архітектурного вигляду будівлі. Таке перепланування найчастіше виконується в квартирах з великими вітальнями та недостатніми площами спальних приміщень, наприклад, у сучасних однокімнатних чи двокімнатних квартирах. Можливе воно і в старих спорудах із значною висотою жилого поверху, проте в таких випадках важливо не перестаратись, позаяк це призведе до створення з одного повноцінного простору кількох непропорційно високих приміщень, які візуально здаватимуться нижчими.

Планування квартир змінюють і внаслідок суміщення санітарних вузлів, що дає можливість використати площу транзитної зони, влаштувавши на ній додатковий сантехнічний прилад чи обладнання, наприклад, душову кабіну, біде, бойлер, бак для води чи пральну машину. Крім цього, такий прийом дозволяє зменшити кількість дверних елементів та отримати додаткову вільну площу, яка використовувалась для їх відкривання та закривання. Слід зважати на вимоги до влаштування каналізаційних труб, які з’єднуватимуть основний каналізаційний стояк та сантехнічний прилад: вони мають бути прокладені з дотриманням відповідних ухилів та габаритних розмірів.

Рідше зустрічаються квартири, де площі кімнат збільшують за рахунок їх об’єднання з літніми приміщеннями – балконами та лоджіями. Таким чином можна отримати додаткові квадратні метри для влаштування вбудованих гардеробних шаф чи обладнання, яке складно розмістити на малій площі кухні чи спальні. Звісно, потрібно здійснити утеплення конструкцій вікон та стін у літніх приміщеннях, з метою запобігання надмірних тепловтрат у холодний період року, але такий крок є абсолютно виправданим у випадку з квартирами малих площ.

Щодо перерозподілу об’ємів приміщень по вертикалі, то слід згадати про влаштування додаткових житлових рівнів у квартирах з висотою поверху понад чотири метри. Це переважно старі будинки, які потребують капітального ремонту. Саме в таких випадках виправданим є перепланування з монтажем нового рівня, на якому можна розмістити спальну зону або ж робочий кабінет чи невелику бібліотеку. Такий прийом сприятиме формуванню цікавого архітектурного образу нового інтер’єру. Основним чинником, що впливає на вибір площі, є віконний проріз, змінювати місце розташування чи площу якого в історично сформованій забудові неможливо. У такому випадку допомагає те, що в будівлях із значною висотою поверху передбачені великі віконні прорізи, площа яких є достатньою для освітлення додаткового рівня.

Можна використати приміщення горищ будинків зі скатним дахом для влаштування мансардних кімнат. Розміщена під кутом стеля та дахові вікна неабияк урізноманітнюють інтер’єр квартири. Такі можливості існують у старих будинках, позаяк у новобудовах кожний квадратний метр площі намагаються використати з максимальною ефективністю. Переобладнання горищ під житлову кімнату також потребує утеплення конструкцій даху, влаштування додаткових віконних прорізів та налагодження шляхів комунікації з приміщеннями нижнього рівня, тобто монтаж сходової клітки. На мансарді, як правило, розміщують приміщення спальні, кабінету, майстерні чи бібліотеки.

Аналогічним є перепланування з приєднанням до площі квартири приміщень у підвальних та напівпідвальних рівнях. Тут зазвичай влаштовують нежилі кімнати: сауни, більярдні, тренажерні зали, тобто приміщення, яким непотрібне природне освітлення. Важливим є влаштування додаткової гідрота теплоізоляції, аби запобігати тепловтратам та проникненню вологи у приміщення, а також встановлення необхідної кількості вентиляційних каналів.

Кожний варіант перепланування житлових квартир по вертикалі передбачає влаштування внутрішніх сходів. Слід згадати, що в таких випадках норми припускають значні відхилення від оптимальних розмірів сходинки – 150 на 300 мм. Проте надмірно скорочувати чи збільшувати її розмір не варто, адже ймовірні значні незручності у подальшій експлуатації. Поява в квартирі нового елемента – сходового маршу – може неабияк збагатити інтер’єр приміщень.

Будь-які зміни в об’ємно-планувальній структурі квартири необхідно затверджувати у відповідних інстанціях, аби запобігти виникненню небезпечних ситуацій у разі змін у несучих конструкціях будівлі, схемах евакуації, системах вентиляції, водопостачання, каналізації, електрота газопостачання. Тому перш ніж зважуватись на перепланування квартири, слід проконсультуватись у кваліфікованих спеціалістів з відповідних галузей будівництва, архітектури та інженерних мереж, і лише після цього давати «нове життя» своїй квартирі.