Душові кабіни є надзвичайно привабливою альтернативою ванни. Про їх численні переваги багато говорити немає сенсу. Вже те, що вони суттєво економлять корисну площу ванної кімнати — серйозний аргумент на їхню користь.

За словами Ростислава Красноперова, директора ТзОВ «Вока», ринок душових кабін почав активно розвиватись з 1996 року і вже зараз охоплює 25–30% ринку сантехніки. Кожен виробник пропонує продукцію різноманітних цінових категорій та класів, що дозволяє бути конкурентоспроможним на ринку і варіювати ситуацію.

Вироби найвищої якості і найбільш вишуканого дизайну пропонують торгові марки Tueco, Hoesch, DushoLux, Coralle та Huеppe, які представляють кабіни класу «люкс» і спеціалізуються винятково на виробництві душових кабін, тобто виступають законодавцями моди у цій сфері. Душові кабіни класу «комфорт» на ринку України представляють торгові марки Ravak, Vagn-erplast (Чехія), а також Kolo. Душові можуть бути автономними, а можуть встановлюватись безпосередньо на ванну за допомогою спеціальних кріплень. Дорожчі варіанти обладнують власним насосом, термостатом, системою вертикального гідромасажу і навіть фітосауною. Крім водонепроникного сенсорного пульта управління, у кабіні можуть встановити радіо, що забезпечить музичний супровід миті насолоди душем, і навіть телефон. Неперевершеною німецькою новинкою стала кабіна, оснащена системою світлотерапії, розташованим на рівні спини пристроєм для теплотерапії, масажу спини та ніг, ручним душем та душем, вмонтованим у стелю. За допомогою різноманітних аксесуарів можна також створювати затяжний дощ, різнобарвний феєрверк, а також приймати аромотерапію. Зрозуміло, що кожна така примха коштує недешево, а як відомо, більшість покупців, як і раніше, відлякує ціна — найпростіша скляна кабінка коштує близько 800 у.о. Отже, попитом користуються пластикові «італійські» зразки вартістю 120–180 у.о. Ціновий діапазон на душові кабіни класу «гранд-люкс» коливається в межах 35 тис. грн.

Беззаперечно, душова кабіна — це чудова можливість розширити простір ванної кімнати, але перш ніж викинути ванну і поставити замість неї душову кабіну, слід розібратись у деяких технічних нюансах. Душова кабіна — це конструкція, що складається з піддона, стінок і дверей, оснащена душовим обладнанням. Як правило, кабіни бувають двох типів — збірні (зібрані з окремих елементів) і моноблочні (реалізуються у повній комплектації).

Збірна душова кабіна складається з трьох стін і дверей. Її можна розмістити у будь-якому місці ванної кімнати, але, як правило, цю конструкцію намагаються «загнати» в один із кутів, аби звільнити місце, наприклад, для пральної машини. Зекономити на кабіні можна у тому випадку, якщо стіни, що утворюють кут, будуть облицьовані керамічною плиткою. Для таких «економних» варіантів випускаються спеціальні душові куточки, які складаються з однієї бокової стінки і дверей, які кріпляться до піддона і стін ванної кімнати.

Обираючи душову кабіну, насамперед, слід звернути увагу на піддон. Хоча часто можна обійтись і без нього, спорудивши спеціальний подіум з відповідною гідроізоляцією і системою зливу. Стіни та двері монтуються і підганяються безпосередньо до нього. Головна перевага такого способу — можливість зробити душову кабіну довільного розміру та форми.

Асортимент матеріалів для піддонів дуже широкий — це чавун, сталь, кераміка, акрил або штучний мармур. Чавунні емальовані піддони, як і ванни з цього матеріалу, міцні, довговічні та надійні. Проте його товсті стінки довго прогріваються. Стальні емальовані піддони також досить міцні й надійні (для їх виготовлення використовують сталь товщиною 1,2–1,5 мм), але під струменями води вони досить голосно гуркотять. Крім того, емаль на стальних піддонах з часом псується. Для зменшення шуму піддон устеляють гумовими прокладками, або ж обробляють дно пінополіуретаном. Монтуються стальні піддони, як правило, на каркас з ніжками. Фаянсові піддони, у свою чергу, масивні, стійкі, гарні, гігієнічні. Вони чудово поєднуються з іншими санфаянсовими виробами. Прогріваються вони довше за сталеві, і не такі міцні. Каркаса з ніжками тут немає, тому встановлювати керамічні піддони потрібно майже на ідеальну поверхню. Акриловий піддон — один із оптимальних варіантів. Він швидко прогрівається, естетично привабливий, не вбирає в себе бруд і з часом не темніє. Для більшої жорсткості знизу його армують — чим товстіше армування, тим міцніший піддон. Аби уникнути деформації виробу з акрилу, його встановлюють на металевий каркас, або на систему опори.

За формою піддони можуть бути квадратні, прямокутні, радіальні (один із кутів заокруглений), пентагональні (кут зрізаний по прямій) і напівкруглі (встановлюються пласкою стороною до стіни). Поділяють піддони і за глибиною. Висота борта найглибшого піддона — 100–180 мм, середнього — 40–100 мм і плаского — до 35 мм. Вартість піддона не залежить від його глибини і визначається, передусім, дизайном, кольором, матеріалом, а також престижністю фірми-виробника.

Важливим компонентом душової кабіни є душові перегородки, які бувають двох типів — каркасні і безкаркасні. Каркас, як правило, виробляють з білого, кольорового або хромованого алюмінієвого профілю. Полотно перегородки може бути з полістиролу, недолік якого в тому, що з часом він мутніє, або з гартованого скла, котре довговічніше, аніж полістирол, однак, дорожче. Всі душові перегородки можна розділити на нерухомі (стінки) і рухомі (двері). За способом відкривання двері поділяються на розсувні і поворотно-зсувні. Вони бувають одностулкові та двостулкові. Розсувні рухаються на роликах, схованих усередину каркаса і можуть бути одно-, дво-, три- і чотиристулковими. Чим більше стулок, тим менше місця всередині кабіни, але міцніший каркас і ширший вхід. Ще один вид перегородки — душові «штори». Вони монтуються над ванною і бувають каркасними, складними тощо. Їх зручність полягає у тому, що вони закривають лише частину простору над ванною.

Експерти прогнозують велике майбутнє душовим кабінам, позаяк це — найвдаліша альтернатива громіздким ваннам у малогабаритних санвузлах, куди потрібно «втиснути» ще багато важливих і корисних предметів.